Отправлено: 29.09.07 22:05. Заголовок: Творчість

можливо хтось пише вірші, пісні, малює, фотографує? викладуйте сюди. хочеться пощупати

 Отправлено: 16.04.08 14:33. Заголовок: @Fred@ пишет: на ки..

@Fred@ пишет:

цитата:

на київській нівкого немає розмальваної стіни на балконі... наскільи я знаю

сьодні їхав і придивився на останьому поверсі напроти будинку з Київстаром написано чимось зеленим «А к І Л» і ше шось непонятне

 Отправлено: 29.04.08 15:37. Заголовок: http://ipicture.ru/u..

 Отправлено: 17.05.08 15:24. Заголовок: http://basik.ru/pain..

 Отправлено: 17.05.08 22:06. Заголовок: о такі штукі класні ..

о такі штукі класні я в Луцьку на одному бусіку бачив таке збоку ніби болото а там ше прикольний малюнок) тернкв ато графітя така)

 Отправлено: 23.05.08 21:45. Заголовок: http://i010.radikal...

 Отправлено: 23.05.08 21:46. Заголовок: http://i036.radikal...

 Отправлено: 06.06.08 16:11. Заголовок: Смуток все частіше ..

Смуток все частіше закрадався до думок Марго… не тому, що вона була невесела, ні …через те, що чомусь раптом ставало так паскудно, що було враження наче життя хоче покинути грішне, нікому непотрібне (хоча не факт) тіло. Подумки хотілось бути десь так далеко, де немає цих жалюгідних людей, які прагнуть залізти до твоєї душі, попорпатись там, залишити безлад і чимшвидше злиняти звідти аби потім сказати, що так все і було… Яка ницість…
Промінь сонця вигравав маленьким сонячним зайчиком…ТИША…СПОКІЙ…це те, чого так бракує серед цієї метушні…і знову невагомість…течія, яка несе все далі і далі… А що ТАМ? А там омріяна СВОБОДА від усього того, що так пригнічувало, малювало чорною фарбою по твоєму обличчі аби замалювати той сонячний зайчик… Звичайно, її можна змити, але найдеться той, хто підставить підніжку і ти наче камінь гепнешся у багнюку… і знову чорна фарба розливається не лише по обличчю, а глибше закрадається до середини… від таких роздумів Марго перший раз у житті захотілось вічно пливти у невагомості по хвилях… СТОП, що за дурня??? Вона з презирством ставилась до таких думок… , а виходить, що вони наздогнали і її… Яка іронія…
Як важко зрозуміти тому, хто завжди звик віддавати усе (добре, не будемо лицемірами… майже все, бо всі ми егоїсти, от хтось в більшій, а хтось в меншій мірі – це вже інше діло) задля когось чому у них це виходить, а у більшості – ні… Марго була з тих, перших, які ладні зробити будь-що задля близьких і хай навіть недуже людей… Але чомусь так образливо, коли не виходить взаємно… і знову ці паскудні роздуми… варто їх взагалі не пускати до своєї голови – так думала Марго, але не виходило…Хотілось зробити щось не таке, як завжди і вона почала нервово виривати один за одним листки із Шекспіра, якого обожнювала… їй було шкода, але це було схоже на катування…Та хто кого: Марго мучить Шекспіра чи ВІН мучить її?...Уся кімната була застелена пожовтілими від часу сторінками книги, а посеред усього цього сиділа Марго і … на обличчі був не то смуток, не то розчарування, а часом… сміх…сльози…знову сміх…знову сльози… це починало їй набридати, і переставши слухати нісенітниці свого мозку, точніше почавши їх ігнорувати, вона взялася збирати сторінки так, наче збирає докупи саму себе…щось виходило, а щось – ні…
…Так минув ще один нічого невартий день…

 Отправлено: 06.06.08 16:14. Заголовок: …Балансуючи на м..

…Балансуючи на межі життя та смерті… Задля чого??? Задля кого??? Хочеться видовища??? То йдіть і виконайте цей номер без жердини!!! Легко судити, коли ти сидиш у залі і дещо невдоволеним голосом роздумуєш над тим, як би можна було покращити цей виступ під куполом…
...Крок… один… два... три… ще один крок…я це робив уже тисячу разів… Я сам собі володар, я сам собі… Та де там!!! Виявляється не сам… Тінь розчарування пробігла по обличчю. Як так? Хтось може вирішити усе в єдину мить… чотири…п’ять… в єдину мить… Як прикро, що часом ти не знаєш чи мить ця є тою самою, єдиною….
...А, можливо, нічого такого немає, і ти продовжуєш бавити когось там, знизу… Крок…шість.. сім… А що ТАМ??? Кроки стихли, натовп завмер… Посеред арени великого цирку, де панує захват, цього разу було…розчарування – так хотілось додивитись що буде в кінці… а воно вийшло так банально… І вони знову по самі вуха влазять у щоденні клопоти, а ти так ТАМ і лишаєшся… балансувати… на межі смерті та … забуття…

 Отправлено: 07.06.08 23:49. Заголовок: http://ipicture.ru/u..

 Отправлено: 22.07.08 18:29. Заголовок: http://ipicture.ru/u..

 Отправлено: 22.07.08 21:27. Заголовок: і тарєлку відно оран..

і тарєлку відно оранжеву)

 Отправлено: 04.08.08 21:45. Заголовок: ааа, тока! я її Віно..

ааа, тока! я її Віно подарив і він її таскає частенько=)))

 Отправлено: 10.08.08 23:10. Заголовок: @Fred@ мона питанн..

@Fred@
мона питання?.. а от просто цікаво ідеї на рахунок графіті виникають спонтанно , чи цьому передують якісь пробні ескізи...